водитися — [води/тиес а] воуджу/с а, во/диес :а, во/диец :а, во/д ац :а; нак. ди/с а, воуд і/ц :а … Орфоепічний словник української мови
водитися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
воловодитися — джуся, дишся, недок., розм. 1) Надто повільно робити що небудь, марнуючи час. || Мати багато клопоту, мороки з ким , чим небудь. 2) Водитися, возитися з ким небудь … Український тлумачний словник
переводитися — джуся, дишся, недок., перевести/ся, веду/ся, веде/шся; мин. ч. переві/вся, вела/ся, вело/ся; док. 1) Переходити, переїздити на інше місце роботи, служби, навчання і т. ін. || рідко. Змінювати посаду, рід занять і т. ін. 2) рідко. Замінювати один… … Український тлумачний словник
плодитися — пло/диться, недок. 1) Давати численне потомство, розмножуватися (про тварин, рослини). || розм. Заводити численне потомство (про людей). || розм. З являтися на світ, народжуватися (звичайно у великій кількості). 2) Те саме, що водитися 2). 3)… … Український тлумачний словник
поводитися — I джуся, дишся, недок., повести/ся, еду/ся, еде/шся; мин. ч. пові/вся, вела/ся, вело/ся; док. 1) Дотримуватися певної поведінки, діяти якимсь чином. 2) з ким. Ставитися до кого небудь, тримати себе з кимсь яким небудь чином. || з чим.… … Український тлумачний словник
проживати — а/ю, а/єш, недок., прожи/ти, живу/, живе/ш, док. 1) тільки док., неперех. Жити (у 1 5 знач.) якийсь час. 2) тільки док., перех. Проіснувати певний відрізок часу. 3) тільки недок., неперех. Жити, мешкати постійно або тимчасово (у приміщенні,… … Український тлумачний словник
ходити — ходжу/, хо/диш, недок. 1) Ступаючи ногами, переміщатися, змінювати місце в просторі (перев. в різних напрямках) протягом певного часу (про людину або тварин); прот. стояти. || Мати здатність, бути спроможним переміщатися, ступаючи ногами. ||… … Український тлумачний словник
вестися — I безос. (бути звичаєм, загальноприйнятим правилом), водитися, поводитися, повестися, узвичаюватися, узвичаїтися, заведено безос. прис. сл. Пор. усталитися II ▶ див. бути, відбуватися, ітися I … Словник синонімів української мови
дружити — (бути у дружбі з кимсь), товаришувати, приятелювати, заприязнюватися, ладити, ладнати, дружитися; подругувати (перев. про жінок); брататися (виявляти братні почуття); любитися (про особливо близькі взаємини між друзями); ходити, водитися, знатися … Словник синонімів української мови
